Конспект: Образи драми-феєрії «Лісова пісня». Природа й людина у творі. Неоромантичне утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей.

Конспекти

Мета: розширити й закріпити в учнів поняття про художній образ; учити аналізувати образи; дослідити
неоромантизм як літературний напрям, художні особливості драми-феєрії; удосконалювати навички
роботи в групах; розвивати вміння роботи з текстом  твору; виховувати почуття прекрасного, прагнення
до творчої самореалізації особистості.
Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст твору.

ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок
1. Відтвори епізод за цитатою
Учитель зачитує цитату, учні повинні назвати епізод, пов’язаний з поданою цитатою.
 «Ох, зірка в серце упала!»
 «Нічко коротка — довга розлука…
Що ж мені суджено — щастя чи мука?»
 «Не зневажай душі своєї цвіту…
Той цвіт від папороті чарівніший —
він творить скарби, а не відкриває».
 «Сестрице, мушу я! Твоя краса
На той рік ще буйніше запишає,
А в мене щастя як тепер зов’яне,
То вже не втане!»
 «Ся жінка хижа, наче рись».
 «Бери мене! Я хочу забуття!»
Українська література наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. 355
 «І з долу вгору він до мене звів
Такий болючий погляд, повний туги
І каяття палкого без надії…
Людина тільки може так дивитись!..»
 «Заграй. Заграй, дай голос мому серцю!
Воно ж одно залишилось від мене».
2. Продовжіть речення
 Драматична поема — це…
 Драматичній поемі властиві такі ознаки…
 Леся Українка написала такі драматичні поеми…
 В основу «Лісової пісні» лягли спогади…
 Твір складається з…
 До світу міфологічних істот належать…
 До світу людей —…
ІІ . Мотивація навчальної діяльності.
Повідомлення теми й мети уроку
Леся Українка в «Лісовій пісні» склала нечуваної сили й краси
«гімн вільній людині». Для того, щоб донести до читача свій за-
мисел, вона створила систему образів, у які вклала свої думки,
поривання. Саме через образи, їх вчинки, мову проявляється не-
повторна індивідуальність митця. На уроці ми спробуємо дати
відповідь на питання: що єднає образ Мавки з Лесею Українкою?
ІІІ . Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Теорія літератури
Художній образ — це складна мистецька форма відображення
дійсності. У ньому поєднуються: дійсність з неповторною індивіду-
альністю художника; загальне з індивідуальним (таке злиття в мис-
тецтві має назву типізації, типізація передбачає виділення основ-
ного, яке виражається в неповторно індивідуальному); емоційне
з раціональним; правда з вимислом (вимисел — це не довільне ви-
гадування того, чого нема й не було, це поєднання в певній часовій
і логічній послідовності того, що художник зібрав у самому житті;
це те, що могло бути). Художньому образу властива умовність.
Образи — це конкретно-чуттєве художнє змалювання людської
особи (образи-персонажі), предмета (образи-речі), явища природи
(образи-пейзажі). Неодмінними ознаками художнього образу є:
а) те, що він дає художнє пізнання життя;
б) те, що він справляє емоційний вплив на людей;
б) те, що він, творчо відображаючи дійсність, містить у собі
художнє узагальнення.
356 Усі уроки української літератури в 10 класі
Засоби творення образів і прийоми типізації:
а) зображення вчинків, дії образів-персонажів;
б) портретне зображення;
в) мова персонажів;
г) пряма авторська характеристика;
д) виділення провідної риси характеру;
е) перебільшення.
2. Робота в групах
Колективне уточнення характеристики героїв твору, комен-
тар цитат, дібраних удома.
1-ша група
Проблемне питання. Як через образ Мавки письменниця
розкрила мрію про ідеальну людину, утвердила думку, що лю-
дина — творець краси.
Шлях виконання
Дослідити засоби зображення Мавки — зовнішній портрет
Мавки (у ремарках, репліках Лукаша, Лісовика); внутрішній
портрет (у монологах, у взаєминах з іншими персонажами твору,
у ставленні до навколишнього середовища).
Узагальнення групи
Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. Вона вті-
лює ідеали: гармонійної людини, вічного людського хисту, краси,
несе людству оте Лесине, «що не вмирає».
Мавку від довгого зимового сну розбудила мелодія Лукашевої
сопілки — незвичайний спів весни, як думалось їй спочатку. Ді-
знавшись від дідуся Лісовика, що «то хлопець на сопілці грає», вона
захотіла його побачити. Застереження досвідченого Лісовика.
… Минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля,— там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш — і пропала воля! —
здається Мавці дивним.
Для неї воля, природа, життя — нероздільні.
Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
Се так колись і вітер пропаде! —
дивується вона.
«Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення»,
зацікавлено розглядаючи Мавку й одночасно граючи на сопілці
українські веснянки, зачаровує лісову красуню — і в її серці за-
роджується незгасне кохання до юнака.
Українська література наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. 357
Прекрасними й дивними здаються Мавці люди порівняно з лі-
совими істотами: лише люди «так ніжно… кохаються», уміють
творити щось «вічне і величне», лише людина може прожити
життя, залишивши по собі красу. Тепер усе попереднє життя
їй згадується крізь серпанок смутку, а майбутнє мріється лише
з людьми, лише з коханим, з яким у неї багато спільного. Адже
й Лукаша вразила особлива краса лісової чарівниці, дивний ви-
раз очей, її незвичайна, багата, поетична мова.
Оцей особливий стан Мавки, зацікавленої людьми, закоханої
в людину, особливо виразно розкривається в її монологах, що по-
чинаються словами «Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?», «Коли
б ти, нічко, швидше минала!» і в діалогах із Лукашем.
У другій дії бачимо лісову вродливицю серед людей. Тут вона
символізує людину, що не зазнала впливу суспільства, у неї душа
не «така саміська», як у людей, вихованих суспільством. Навіть
мудрий дядько Лев не знає такого слова, яке б розкрило їй та-
ємниці суспільної людини, допомогло збагнути людські клопоти.
На відміну від більшості людей, Мавка перебуває в повній
гармонії з природою, для неї робота — не повинність невільника,
раба, наймита перед своїм хазяїном, не лише засіб до існування,
а потреба душі, розумне, осмислене діяння, нероздільне з кра-
сою. Тому, коли Мавка «глядить корів, то більше дають набілу»;
нивка, яку вона обробляла, родить гарно, як ніколи до того; ліс,
дарами якого бережно, розумно користується, відкриває перед
«нею всі свої скарби; на подвір’я, яке «умаїла квітками попідві-
конню — любо подивитись!»
Живучи в Лукашевій сім’ї, Мавка спіткалася із грубістю,
черствістю, егоїзмом. І вона добротою, ніжністю хоче захистити
чисте кохання від цих проявів зла, захистити «цвіт душі» свого
коханого, своє і його щастя. У цій боротьбі ніжна Мавка виявляє
стриманість, терплячість — на грубощі Лукашевої матері відпо-
відає лагідно й покірно. І хоч зневіряється на якусь мить і йде
в обійми забуття, та знову воскресає для боротьби за щастя, за ко-
хання, за добро, за красу людської душі й торжество правди. Мавка
завжди поривається до ідеалу, до краси. Ці думки увиразнюються
фразеологізмами: «Не зневажай душі своєї цвіту», «Смутно, що
не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись», «Що ж? Хіба
крові не варта краса?», «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці
маю те, що не вмирає». Безсмертна лісова царівна все-таки ви-
ходить переможницею в боротьбі за «цвіт душі» свого коханого.
У кінці твору вона спалахує давньою красою, з’являється перед
юнаком знову «у зорянім вінці», знову разом із ним єднає свою
358 Усі уроки української літератури в 10 класі
долю. Правда, краса, благородство перемагають над усім лука-
вим, потворним, антигуманним.
2-га група
Проблемне питання. Які проблеми порушує поетеса через
образ Лукаша?
Шляхи виконання
Через психологічний аналіз духовного світу героя, його ха-
рактеру саморозвитку (боротьба в його душі світлих, чистих по-
ривань з буденщиною).
Узагальнення групи
З Лукашем ми зустрічаємось напровесні на галяві волинського
лісу. Це — «дуже молодий хлопець, гарний чорнобривий, струн-
кий, в очах ще є щось дитяче; убраний «…в полотняну одежу…
сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, під-
перезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні за-
стіжки, свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ків-
шик з лика на мотузку».
У цьому зовнішньому портреті вбачається щирість, дитяча
допитливість, чистота помислів юнака. В одній з ремарок пись-
менниця повідомляє про мистецький хист Лукаша: «З очеретів
чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається,
так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайо-
ріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкри-
лись лілеї білі й зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появ-
ляє ніжні пуп’янки».
Зустріч з Мавкою, кохання до неї окрилило Лукаша. Він за-
хоплюється красою Мавки, з подивом спостерігає, зачаровано
слухаючи її розповідь, як міниться вираз її очей про зимовий сон
природи. Але лицемірство, корисливість, що панують у взаєми-
нах людей, уже проникли і в душу Лукаша. Недарма він засоро-
мився при відповіді на Мавчине питання: «Чи гарна ж я тобі?»,
«Хіба ти сам собі не знайдеш пари?».
Мова Лукаша вказує на його соціальне походження, вона пе-
ресипана просторіччями, діалектизмами: «лепсько грає», «сидіти
тута», «непевне місце», «хтів собі вточити соку», «любощі такі
солодкі» та інші. Покохавши Мавку, Лукаш розкриває перед нею
свою поетичну душу. Як і його кохана, він чує, «як солов’ї ве-
сільним співом дзвонять», «вже не щебечуть, не тьохкають, як
завжди, а співають: «Цілуй! Цілуй! Цілуй!»
Коли Мавка прийшла жити в сім’ю Лукаша, а його мати по-
чала постійно дорікати своєму синові і грою на сопілці, і ніжними
Українська література наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. 359
взаєминами з Мавкою, бо це нібито відриває їх від роботи, Лукаш
намагається захистити й себе, і Мавку. Але й він скоро «захворів»,
заразившись від своєї матері породженими віками невільницького
життя пороками; робота і краса — несумісні; невістка в сім’ї —
невільниця, гірша наймички, і цінують її за придане; всім і за все
треба віддячувати, навіть за почуття любові; «…їм така невістка
не до мислі… Тобі недобра з їх свекруха буде!», «їм невістки треба,
бо треба помочі — вони старі. Чужу все до роботи заставляти
не випадає… Наймички — не дочки», «Була надія, що віддячусь
потім»— кидає він Мавці на її пристрасне благання не зневажати
«душі своєї цвіту». Як іржа, врізалося це в душу Лукаша, витрав-
люючи любов до природи, і любов до народних казок, легенд, пі-
сень, якими так захоплювався мудрий дядько Лев.
Розрив з Мавкою й одруження з лицемірною, ледачою, духовно
убогою Килиною стало торжеством приватновласницького світу.
Але в останній сцені Леся Українка показує торжество краси
в душі Лукаша. Звернений до власної долі монолог Лукаша пере-
йнятий не стільки скорботою, скільки вірою в високе призначення
людини, силу людського хисту, розуму, волі. Бажано прочитати
монолог від слів: «Хто ти?..» і до кінця всю останню ремарку
твору. У всій п’єсі, зокрема в образах Мавки і Лукаша, звучить
осуд суспільних порядків, за яких гинуть найкращі якості люд-
ської вдачі.
3-тя група
Проблемне питання. Як письменниця розкриває в образах
матері Лукаша й Килини духовне зубожіння, дисгармонію з при-
родою?
Шлях виконання
Розкрити грубість, лицемірство, спотворене уявлення про
працю (авторська характеристика в ремарках, зображення взає-
мин між собою, з іншими персонажами, у ставленні до природи,
через їхню мову).
Узагальнення групи
Мати Лукашева — рідна сестра Лева. Вона, вдова, бажаючи
своєму синові щастя, стала рабинею загальноприйнятої, породже-
ної суспільством думки про власність як про єдине щастя.
Ця ж біда спіткала й Килину. Залишившись вдовою з двома
дітьми, вона піклувалася перш за все про те, як їх нагодувати,
одягнути, як утвердити для них «авторитет» серед людей. І в по-
гоні хоч за якими-небудь матеріальними статками, за найнеоб-
хіднішим для існування своїх дітей вона також розгубила свої
360 Усі уроки української літератури в 10 класі
духовні скарби, а може, навіть не змогла їх і придбати за тією
безперервною турботою про хліб насущний.
Найстрашніше, що багато таких нещасних, які поневолені
дріб’язковими турботами, не почувають себе їхніми рабами, хоч
вони є ними. І для того, щоб раби збагнули своє становище й від-
чули, наскільки воля прекрасна порівняно з рабством, Леся Укра-
їнка «посилає» до людей Мавку.
4-та група
Проблемне питання. Як у творі розкривається проблема лю-
дини й природи?
Шляхи виконання
Дослідити засоби творення образу дядька Лева як великого
природолюба (портретна характеристика в ремарках; його став-
лення до столітнього дуба), дослідити ставлення Мавки, Лукаша,
матері Лукаша, Килини до лісу.
Узагальнення групи
Дядько Лев «дуже добрий з виду», у нього «довге волосся бі-
лими хвилями спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки»,
на ньому світлий, ясно-сивого кольору полотняний одяг, що свід-
чить і про високий естетичний смак тих, хто цей одяг робив, і про
високий естетичний смак тих, хто його носить.
Змальована світлими фарбами зовнішність дядька Лева гар-
монує з душевною його красою та з ніжною красою лісового ку-
точка.
Досвідчений дядько Лев з тих обдарованих буйною фантазією
людей, які можуть упіймати казку вітру, землі, місяця, води,
пташки, дерева, трав, а силою отого мудрого слова одухотворити
добро, красу чи знешкодити зло; він з тих людей, які в лісі мо-
жуть «зустріти» Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водя-
ника. Дуже трепетно він ставиться до столітнього дуба, прагнучи
зберегти лісового красеня від сокири, заповідає поховати себе саме
під ним. На жаль, споживацький спосіб життя перемагає: Килина
з матір’ю Лукаша після смерті дядька Лева продають його.
Завдяки Мавці Лукаш починає розуміти, що в лісі нічого
мертвого немає. Пригадайте, як він зумів збагнути почуття ясена
до дикої рожі. Лукаш розуміє, якою безборонною може бути при-
рода, аж тоді, коли Лісовик перетворює його на вовкулаку.
Для Мавки в лісі існує безліч табу, зокрема заборона нищити
живі рослини. І навіть коли вона намагається порушити забо-
рону, прагнучи догодити матері (діалог Польової Русалки з Мав-
кою) і врятувати своє кохання, перемагає споконвічна істина —
не руш живе, не вбивай! Тому Мавка врізає собі руку.
Українська література наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. 361
Для матері Лукаша й Килини природа є засобом споживацтва,
задоволення власних потреб. Коли вони прийшли жити в цю міс-
цину, вона вражає своєю первозданністю, незайманістю, людина
тут не господар, а гість. У ремарці до другої дії ми спостерігаємо,
що людина, облаштовуючи свій побут, нищить гармонію, красу
навколо себе. Порівняймо:
До приходу людини Після…
«Старезний, густий, предковічний ліс на Во-
лині.
Посеред ліса простора галява з плакучою бе-
резою і з великим прастарим дубом. Галява
скраю переходить в куп’я та очерети, а в од-
ному місці в яро-зелену драговину — то бе-
реги лісового озера, що утворилося з лісового
струмка. Струмок той вибігає з гущавини
ліса, впадає в озеро, потім, по другім боці
озера, знов витікає і губиться в хащах.
Само озеро — тиховоде, вкрите ряскою та ла-
таттям, але з чистим плесом посередині.
Містина вся дика, таємнича, але не понура,—
повна ніжної задумливої поліської краси.
Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє пер-
ший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Де-
рева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от
має розкритись.
На озері туман то лежить пеленою, то хвилює
од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-
блакитну воду»
«На галявині вже
збудовано хату, за-
саджено городець.
На одній нивці пше-
ниця, на другій —
жито. На озері
плавають гуси.
На березі сушиться
хустя, на кущах
стримлять горшки,
гладишки. Трава
на галявині чисто
викошена, під дубом
зложений стіжок.
По лісі калатають
клокічки — десь па-
сеться товар»
3. Теорія літератури
Неоромантизм (новоромантизм) — так називала Леся Українка
та інші творчий метод тих письменників кін. ХІХ — поч. XX ст.,
які поєднували у своїй творчості реалістичне зображення життя
з романтизмом.
Леся Українка писала: «Справжній новоромантизм зневажає
не самий натовп, тобто не особи, що складають натовп, а той рабський
дух, який змушує людину добровільно зачисляти себе до натовпу, як
до чогось стихійного, що поглинає, нівелює, стирає індивідуальність,
приносить її в жертву інстинкту, стадності. Новоромантик проти-
ставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство свідомих
осіб, у якому він, цей натовп, розчинився б без залишку»:
Ознаки:
 властива виразність суспільних ідеалів;
 прагнення до визволення особистості;
362 Усі уроки української літератури в 10 класі
 гармонія ідеалу з життєвою правдою;
 Леся Українка не поділяла персонажів на головних і друго-
рядних, а наділяла всіх якостями повнокровних самоцінних
особистостей;
 її ліричні та драматичні твори наснажені визвольним пафо-
сом, їм притаманні гострота конфлікту між добром і злом,
правдою і кривдою, оптимістична віра в перемогу перших.
Драма-феєрія (від франц.— фея, чарівниця) — один із жан-
рових різновидів драми. Для цього драматичного виду властивий
фантастично-казковий сюжет, у ньому відбуваються неймовірні
з реального погляду перетворення, поряд з людьми діють ство-
рені уявою письменника фантастично-міфічні істоти.
ІV. У загальнення вивченого матеріалу
 На основі знань про неоромантизм як літературний напрям доведіть, що «Лісова пісня» твір неоромантичний. (Неоромантичне утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей; конфлікт між буденним життям і високим пориванням душі особистості, дійсністю і мрією;
індивідуальність і натовп).
 Розкажіть (уявивши себе Мавкою або Лукашем) про свого коханого, чим він неповторний, чого вас навчив або зачитайте листи до героїв, написані вдома.
 Створіть асоціативний кущ:
Мавка — міфологічна істота — лісова царівна…
Лукаш — хлопець — поет в душі…

V. Висновок
Звучить останній монолог Мавки.
Ці слова сповнені світлої туги, у них звучить акорд на честь доброго, справедливого переможця.
У «Лісовій пісні» цей переможець — людина мудра, добра, творча, гармонійна, що в леті за своїм щастям постійно б’ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає,
але летить і тільки — до краси.

VІ. О голошення результатів
навчальної діяльності школярів

VІІ . Домашнє завдання
На основі опрацьованого відповісти на питання: що єднає об-
раз Мавки з Лесею Українкою?

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий